Вони сповна виконали свій громадянський обов’язок
Скоро два роки, як немає з нами Сергія Володимировича Пилипенка із с. Попове: 58-річний чоловік загинув 18 грудня 2023 року, захищаючи від російських окупантів м. Авдіївку Донецької області.
Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Ворог раптово захопив місце бою, де залишилися й тіла загиблих українських воїнів. Лише влітку наступного року під час одного з обмінів росіяни повернули тіло Героя. 12 вересня 2024 року його поховали у рідному селі.
А через рік, 9 грудня 2024 року, у нерівному бою з ворогом поблизу міста Торецька Донецької області загинув іще один наш земляк – 48-річний Микола Іванович Ляшенко з Балаклії.
Обидва чоловіки були звичайними сільськими трударями. Вони не мріяли про військові подвиги, не прагнули воювати, та коли російський агресор підступно вдерся на територію України, спустошуючи квітучі поля і села, руйнуючи підприємства, міста та вбиваючи мирних людей, вони ніде не ховалися й стали на захист свого народу. І сповна виконали свій громадянський обов’язок.
За героїзм і мужність при виконанні бойових завдань Указом Президента України обох відзначено державними нагородами (посмертно): Сергія Володимировича Пилипенка нагороджено медаллю «За військову службу Україні», а Миколу Івановича Ляшенка – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
5 листопада 2025 року у приміщенні Білоцерківської сільської ради відбулося урочисте вручення державних нагород рідним загиблих захисників України. Старший офіцер 3-го відділу Миргородського РТЦК та СП, майор ЗСУ Олег Іванович Сисенко передав удові Ользі Миколаївні Пилипенко медаль її чоловіка, а Раїсі Микитівні Ляшенко – орден її сина.
Звертаючись до присутніх, Білоцерківський сільський голова Іван Васильович Лещенко сказав:
– Війна – це завжди біль, страждання й непоправні втрати. Зазвичай гинуть найкращі, найвідданіші сини і дочки своєї країни. І Сергій Володимирович, і Микола Іванович залишаться в нашій пам’яті як вірні сини України, патріоти, які віддали свої життя за свій народ, рідну країну.
Жодна медаль чи орден не повернуть рідним чоловіка, батька та дідуся. Вони віддали найдорожче – своє життя – щоб ми вільно жили на своїй землі та почувалися в безпеці. Пам’ятаймо про це.
