У Поповому попрощалися із загиблим Героєм Сергієм Володимировичем Пилипенком
20 липня 2023 року, на наступний день після того, як йому виповнилося 58 років, Сергія Володимировича мобілізували до лав ЗСУ. А вже 18 грудня під час ворожого штурму Донецької області життя нашого земляка обірвалося…
Ворог раптово захопив місце бою, де залишилися й тіла загиблих українських воїнів. Тривалий час Сергій Володимирович Пилипенко вважався зниклим безвісти. Та під час одного з обмінів росіяни повернули тіло нашого земляка. 12 вересня 2024 року Білоцерківська громада прощалася із загиблим Героєм, якого поховали в с. Поповому.
Сергій Володимирович Пилипенко народився 19 липня 1965 року в с. Руда колишнього Глобинського району. У багатодітній сім’ї зростало дванадцятеро дітей, тож хлопець змалку долучався до роботи по господарству й мав воістину золоті руки.
Невдовзі батьки переїхали в с. Зубані. Тут Сергій Пилипенко закінчив 8 класів та вступив до Гадяцького профтехучилища, де здобув професію кранівника. Відслужив строкову службу в армії, жив і працював у різних селах на Глобинщині, зокрема був різноробочим на вівчарнику, робітником на консервному заводі, слюсарем, водієм, різником… Зрештою разом із дружиною Ольгою Миколаївною придбали будиночок у с. Поповому й переїхали сюди на постійне місце проживання.
У Поповому С. В. Пилипенко влаштувався на ПАФ «Агроінвест»: спочатку працював у переробному цеху, а згодом – охоронцем. Був роботящим, сумлінним, відповідальним… Таким і залишиться в пам’яті колег по роботі та всіх жителів села.
Війна – це завжди біль, страждання й непоправні втрати. Зазвичай гинуть найкращі, найвідданіші сини і дочки своєї країни. Наша громада втратила ще одного захисника України, громадянина-патріота, який узяв до рук зброю та став до лав ЗСУ. Він залишився вірним військовій присязі й повернувся в рідне село на щиті…
Односельці С. В. Пилипенка, жителі інших населених пунктів громади, рідні й друзі з Глобинщини, колеги по роботі у ПАФ «Агроінвест» 12 вересня 2024 року проводжали Героя його останнім земним шляхом до місця вічного спочинку. Попереду скорботної колони військові несли хрест і Державні прапори України.
– Нещастя приходить, як правило, несподівано. Тяжке, невимовне горе і пекучий біль прийшли й на нашу попівську землю, – сказав, відкриваючи траурний мітинг на кладовищі, заступник Білоцерківського сільського голови Григорій Миколайович Полтавець. – Україна втратила у війні з окупаційною армією росії ще одного з найкращих своїх синів. Із невимовною тугою, гіркими сльозами й скорботою ми прийшли навіки попрощатися з нашим Героєм.
Він додав, що Сергій Володимирович Пилипенко був надійною опорою для своєї сім’ї, але занадто рано війна обірвала його життя і зупинила полум’яне серце. Важко добрати слів, щоб описати горе родини, яка втратила рідну людину.
На траурному мітингу виступили також заступник генерального директора ПАФ «Агроінвест» Олександр Васильович Чобітько та представник військкомату, старший офіцер третього відділу Миргородського РТЦК та СП, майор ЗСУ Олег Іванович Сисенко. Вони запевнили, що загиблий воїн назавжди залишиться в пам’яті вдячних нащадків Героєм, прикладом справжньої мужності, сміливості і відваги.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Ользі Миколаївні, доньці Тетяні, синам Сергієві, Русланові та Анатолієві, усім рідним і близьким Героя.
