Іван Васильович Лещенко: «Зберігаємо робочий ритм і фінансову стабільність»
Четвертий рік Україна живе й працює в умовах війни, яку розв’язала рф. І хоча наша громада ніби й далеко від передової, військові дії впливають на всі процеси життєдіяльності.
Яким був нинішній рік для Білоцерківської територіальної громади? Про це ми попросили розповісти сільського голову Івана Васильовича Лещенка.
– Почну з того, що 2025-й рік для нашої громади ювілейний, адже 10 років тому було створено Білоцерківську об’єднану територіальну громаду, – говорить Іван Васильович. – Крім того, минуло вже п’ять років, як до нас приєдналася Рокитянська громада.
Ці п’ять років пролетіли дуже швидко, планів було багато, але деякі ще в роботі. На заваді стали спочатку ситуація з ковідом, а потім збройна агресія рф, яка триває донині.
Ми втратили багато кваліфікованих фахівців, які були мобілізовані й зараз захищають нашу державу на фронті. А ще в умовах воєнного стану запроваджено чимало обмежень, зокрема фінансового характеру, які теж впливають на роботу.
Однак, попри всі перипетії життя, ми продовжуємо працювати, зберігаємо робочий ритм, а головне – фінансову стабільність. Наша Білоцерківська територіальна громада має сталі фінансові показники. Вона є самодостатньою, тобто такою, яка забезпечує усі свої витрати за рахунок власних надходжень. І це при тому, що близько третини громад у нашій області є дотаційними.
– Проте відомо, що держава допомагає таким громадам за рахунок коштів, які вилучає саме в успішних громад…
– Так, цьогорічний реверс (тобто вилучення коштів) для нашої громади становить близько 10,5 млн грн. Однак протягом трьох попередніх кварталів нам удалося більшою чи меншою мірою перевиконати бюджетні зобов’язання, отже, акумулювати певні кошти.
– Читачів, напевно, цікавить, куди сільрада спрямувала цей «надлишок».
– Значну частину коштів – майже 5,5 млн грн – депутати направили на підтримку Збройних сил України, що цілком справедливо в умовах війни. Наші надії на Перемогу пов’язані насамперед із армією, з людьми, які захищають країну від ворога у надзвичайно складних умовах. Тому підтримати їх, дати їм необхідне – це обов’язок кожного українця. І якщо до повномасштабного вторгнення рф деякі депутати утримувалися від голосування за виділення допомоги військовим, то зараз усі одностайні.
Принагідно хотів би зазначити, що на території громади працює чимало волонтерських спільнот і окремих волонтерів. Так, небайдужі жителі Рокити ще на початку повномасштабної війни об’єдналися й відтоді постійно допомагають українським воїнам. У місцевому будинку культури жінки в’яжуть маскувальні сітки, виготовляють килимки та інші вироби, на благодійних ярмарках продають їх і сільськогосподарську продукцію, й таким чином збирають кошти на потреби Збройних сил.
Потужне волонтерське об’єднання існує й на базі Красногорівського ліцею. Педагоги залучають не лише учнів та їхніх батьків, а й усіх односельців і жителів сусідніх населених пунктів до збирання допомоги для захисників України. У Білоцерківці на базі приватного підприємства «Білоцерківська агропромислова група» працює Благодійний фонд «Волонтерський корпус Кордубан», який створила родина Віктора Володимировича Кордубана, очолює його Віктор Вікторович Кордубан.
Я назвав лише три найбільші спільноти, та насправді волонтерів у громаді значно більше: хтось періодично долучається до акцій, хтось перераховує кошти волонтерським організаціям, хтось виготовляє окопні свічки чи інші вкрай потрібні речі. Фермерські господарства, які працюють на території громади, теж активно підтримують армію.
– А працівники виконавчого комітету долучаються до волонтерства?
– Безумовно! Ми брали участь у всіх акціях, організованих відділом освіти. Тоді на базі навчальних закладів збирали, а потім централізовано доставляли у Полтаву допомогу для Полтавського військового шпиталю та інших медичних закладів, для захисників України на фронті. Крім того, наша профспілка кілька разів перераховувала кошти на закупівлю певних приладів і засобів для армії.
Користуючись нагодою, хотів би привітати всіх небайдужих жителів громади з Міжнародним днем волонтерів, який світ відзначає 5 грудня. Той, хто віддає частинку себе, свій час і зусилля допомозі нашим захисникам, не просто наближає Перемогу, а ще й підтримує моральний дух українських воїнів, переконує, що чесних і патріотичних людей в Україні значно більше, ніж корумпованих негідників. А це мотивує бійців і надалі знищувати ворога.
– Давайте повернемося до бюджету громади. Яким чином він наповнюється?
– Доходи загального фонду бюджету громади формуються за рахунок податкових надходжень, адміністративних послуг тощо. Найбільше наповнюють наш бюджет податок на доходи фізичних осіб, який нараховується на заробітні плати працівників, єдиний податок (його сплачують фізичні особи-підприємці) та податок на майно (плата за землю, податок на нерухомість, транспортний податок).
Сільська рада неабияк зацікавлена, щоби в громаді не скорочувалася кількість робочих місць, зростали заробітні плати, розвивався бізнес. На жаль, війна негативно вплинула на всі ці процеси.
Щоби забезпечити розвиток громади, виконавчий комітет сільської ради докладає зусиль до залучення додаткових коштів. Для цього використовуємо всі можливості: беремо участь у різноманітних грантових програмах від міжнародних донорів, програмах співфінансування «Бюджет участі» та «Шкільний бюджет участі», започаткованих Полтавською обласною радою.
– Підготовка проєктів – це доволі складна робота, зазвичай непомітна й недооцінена багатьма. До всього, часто вона не має результату, адже з-поміж усіх поданих проєктів перемагають лише одиниці…
– Звичайно, простіше нічого не робити й нарікати на відсутність коштів. Але це не про працівників нашого виконкому.
Наприклад, на початку цього року вони залучили кілька громадських організацій і допомогли активістам розробити сім мініпроєктів для участі у програмі «Підтримка ініціатив спільнот в Україні». Міжнародний благодійний фонд «Альянс громадського здоров’я», який реалізує цю програму, схвалив п’ять із них. У результаті реалізації цих програм ми відремонтували харчоблок і придбали сучасні меблі та кухонне обладнання для Красногорівського ЗДО «Барвінок», придбали гусеничний сходовий підйомник для приміщення сільської ради, лабораторний аналізатор для забору крові й портативний переносний апарат УЗД для Центру ПМСД, а також масажне ліжко в масажний кабінет, облаштований там же, у Центрі ПСМД. І красногорівські дошкільнята, й люди з обмеженими фізичними можливостями, й пацієнти медичних закладів уже належним чином оцінили всі ці надбання.
Участь у програмі Полтавської обласної ради зі співфінансування екологічних ініціатив дозволила придбати мінітрактор та іншу техніку для благоустрою громади, ліквідації стихійних сміттєзвалищ і боротьби з амброзією.
Крім того, на умовах співфінансування громада цього року отримала два шкільні автобуси, які тепер підвозять учнів Рокитянського та Красногорівського ліцеїв. Якість і комфорт цих транспортних засобів викликають певні нарікання, та все ж нові автобуси – це краще, ніж нічого.
Цього року мережа навчальних закладів зменшилася: через брак учнів довелося закрити Мостовівщинську гімназію. На жаль, цей процес незворотий, бо зменшується (причому катастрофічно) народжуваність дітей, а отже, кількість дошкільнят і школярів. Така складна демографічна ситуація спостерігається по всій Україні. Вона викликана відсутністю послідовної державної політики, а війна ще більше загострила проблему.
Проте завдяки підвезенню учнів закриття закладу практично не позначилося на дітях. Додам, що організація підвезення – не така вже й проста справа. Транспорт періодично виходить з ладу, ми не завжди можемо знайти водія з відповідною категорією й бажанням працювати.
– На початку розмови Ви згадували, що не всі плани вдалося реалізувати…
– Саме так. Позаторік ми планували на умовах співфінансування реконструювати систему опалення Балакліївської гімназії й установити тепловий насос, однак не отримали вчасно кошти з держбюджету й не встигли їх освоїти. На жаль, у нашій державі невикористані до кінця року кошти повертаються в державний бюджет. Не розумію, чому їх не можна використати наступного року? Ця проблема дуже перешкоджає розвитку територіальних громад. На жаль, вона не єдина.
Чимало жителів громади нарікають, що сільська рада не може організувати курсування сміттєвоза, який би об’їжджав села й забирав відходи. Хотів би наголосити, що така послуга має бути платною. Більшість жителів громади чомусь вважають, що збирати сміття – це безкоштовний обов'язок громади.
Однак поки що ми не можемо надавати таку послугу навіть за плату, бо на території громади немає офіційного паспортизованого сміттєзвалища, куди можна звозити відходи.
Два роки ми розробляли та узгоджували земельну документацію, щоби лише визначити місце майданчика для тимчасового зберігання відходів. Далі маємо облаштувати його відповідно до нормативних актів.
Законодавство України регламентує, що існуючі сміттєзвалища мають бути закриті, а головне – на них не можна накопичувати сміття: треба його одразу перебрати, посортувати та вивезти на заводи з утилізації й переробки відходів. Але таких заводів на Полтавщині немає, їх досі не створила обласна влада!
Це просто замкнене коло. Як очільник громади, я маю діяти в правовому полі, але вплинути на ситуацію не можу. Накопичуючи сміття, сільська рада порушує чинне законодавство, отже, може в будь-який момент потрапити під штрафні санкції.
Таких суперечливих ситуацій дуже багато. Саме тому в громаді досі не створено пожежну станцію, не розроблено механізм надання екстреної медичної допомоги… Проте ці питання лишаються у нашому полі зору.
Найбільше люди нарікають на негаразди щодо благоустрою. Часто просять виконати певні види робіт, наприклад, викосити траву. На жаль, можливості сільської ради вкрай обмежені – і фінансово, і через брак працівників чоловічої статі.
Власне, брак кадрів відчувається не лише у відділі благоустрою. У виконавчих органах сільської ради на сьогодні є понад 10 вакансій, бо знайти фахівців, які би відповідали кваліфікаційним вимогам до певної посади, дуже складно.
7 грудня в Україні відзначають День працівників місцевого самоврядування – професійне свято всіх, хто працює в сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, а також обраних народом депутатів місцевих рад. Хотів би подякувати працівникам виконкому й депутатам Білоцерківської сільської ради за їхню самовіддану працю, активну життєву позицію, професіоналізм. Особлива подяка – тим працівникам, які залишили службу в органах місцевого самоврядування й зараз виборюють незалежність України на фронті. Вітаю всіх із професійним святом та бажаю всіляких гараздів і всього найкращого. І, звичайно ж, довгоочікуваної Перемоги!
