До уваги роботодавців! Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у трудових відносинах
Забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків є одним із ключових принципів державної політики у сфері праці та важливою складовою сучасних трудових відносин. В Україні цей принцип закріплений на законодавчому рівні та відповідає міжнародним стандартам у сфері прав людини.
Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності, недопущення дискримінації за ознакою статі закріплено в Україні на законодавчому рівні.
Так, стаття 24 Конституції України гарантує рівність прав жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 21 Кодексу Законів про працю України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі.
В статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Тобто основу правового регулювання становлять Конституція України, Кодекс законів про працю України, а також Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Вони гарантують недопущення дискримінації за ознакою статі та забезпечення рівних можливостей для реалізації права на працю.
Що таке дискримінація?
Дискримінація – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема:
- порушення принципу рівності прав і можливостей;
- пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації;
- підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД;
- сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків;
- місця проживання;
- членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку;
- звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав.
Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені Кодексом законів про працю України та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.
У трудових відносинах рівність означає, що жінки і чоловіки мають однакові права при прийнятті на роботу, оплаті праці, просуванні по службі, професійному навчанні та звільненні. Роботодавець не має права надавати перевагу одній статі або встановлювати обмеження, не пов’язані з професійними якостями працівника.
Порушення принципу рівності у сфері праці тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством, включаючи адміністративну та інші види відповідальності.
Таким чином, забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у трудових відносинах є не лише вимогою закону, але й важливою умовою розвитку сучасного, справедливого та ефективного суспільства.
